Олена Федорівна Павлюк мешкає у Святогірській Лаврі вже не один рік. Будучи родом з Тернопільщини, вона майже все життя провела у Донецьку. Працювала вихователькою в дитячому садочку, потім у відділі постачання на підприємстві «Вуглеавтоматика». Що зараз з її квартирою, не знає.

Нині Олені Федорівні 83 роки. Ще років зо два тому бабуся пересувалася самостійно. Тепер її вже погано слухаються ноги і, як каже Олена Федорівна, доводиться «бігати на ходунках». Поки були сили, бабуся виходила на подвір’я, щоб посидіти на облюбованій лавці.

Прагнення рухатись і дихати свіжим повітрям у неї було настільки сильним, що стареньку не лякали навіть обстріли.

Якось у 2022 році, коли бабуся вже підходила до лави, зовсім близько пролетів уламок знаряду. «Теплом обдало по спині і поряд щось упало. Я спочатку навіть не зрозуміла, що сталося», — ділиться Олена Федорівна.

З того часу цей лячний шматок металу вона зберігає як пам’ять про свій дивовижний порятунок. Каже: тепер страшно, коли задумаєшся, наскільки близько цей уламок пролетів.

Незважаючи на тягар віку та на хвороби — у бабусі атеросклеротичний та постінфарктний кардіосклероз та ін., — Олена Федорівна йде по життю з надією на Бога та допомогу інших людей, осяюючи всіх своєю життєрадісністю й непідробним почуттям гумору.

Родичів, які могли б їй допомогти, у бабусі немає. Олені Федорівні прописаний регулярний прийом ліків.