Уже понад десять років Лідія Іванівна Горбова живе далеко від рідної домівки. Влітку 2014 року, рятуючись від війни, вона залишила місто Торез на Донеччині — і відтоді знайшла прихисток у місці проживання переселенців у Святогірську. Під час одного з вибухів згоріли майже всі її речі та документи, зокрема й медичні.
Життя не пошкодувало для цієї самотньої жінки випробувань. Вона має першу групу інвалідності: тяжкий ревматоїдний поліартрит скував суглоби й забрав легкість рухів, виснажує кістки остеопороз. До цього додалися ішемічна хвороба серця, порушення серцевого ритму та багаторічна бронхіальна астма, через яку кожен подих дається важко. Двічі — у 2014 та 2023 роках — Лідія Іванівна пережила порушення мозкового кровообігу.
Щоб утримувати всі ці недуги під контролем, потрібне постійне лікування, а коштів на ліки в самотньої літньої жінки немає. Просимо вас не залишитися осторонь: кожна пожертва наближає Лідію Іванівну до полегшення й дарує відчуття, що вона не сама.
Уже понад десять років Лідія Іванівна Горбова живе далеко від рідної домівки. Влітку 2014 року, рятуючись від війни, вона залишила місто Торез на Донеччині — і відтоді знайшла прихисток у місці проживання переселенців у Святогірську. Під час одного з вибухів згоріли майже всі її речі та документи, зокрема й медичні.
Життя не пошкодувало для цієї самотньої жінки випробувань. Вона має першу групу інвалідності: тяжкий ревматоїдний поліартрит скував суглоби й забрав легкість рухів, виснажує кістки остеопороз. До цього додалися ішемічна хвороба серця, порушення серцевого ритму та багаторічна бронхіальна астма, через яку кожен подих дається важко. Двічі — у 2014 та 2023 роках — Лідія Іванівна пережила порушення мозкового кровообігу.
Щоб утримувати всі ці недуги під контролем, потрібне постійне лікування, а коштів на ліки в самотньої літньої жінки немає. Просимо вас не залишитися осторонь: кожна пожертва наближає Лідію Іванівну до полегшення й дарує відчуття, що вона не сама.